Поетичний записничок

Поетичні роздуми і маленькі віршовані замальовки для Вас, дорогі читачки.

Лагідним промінчиком усміхнулось сонечко
І пішло за сині гори спочивать.
Спи і ти, мій синку, й дорогенька донечко,
Треба всім малятам спатоньки лягать.
 
Спить руденька білочка, обгорнувшись хвостиком,
Досить їй, невтомній, гілочки гойдать.
Сниться сірим зайчикам, як проснуться вдосвіта
І підуть на грядку морквочку збирать.
 
В ласуна – ведмедика ротик в сні прицмокує,
Мабуть, що приснився, як бурштин, медок.
І скрутивсь калачиком, оченьки примружує,
Не нявчить, не бавиться, спить ваш друг – коток.
 
Тільки соловеєчко ніжну колисковую
У гаю виспівує для усіх дитят.
Спіть, мої малесенькі. Завтра зійде сонечко.
Ми його підемо в гори зустрічать.

Стільки літ пронеслось, наче пісня,
Наче води у річках Карпатських.
Вже прикрашене золотом листя,
Я к тоді – в наші роки юнацькі.
 
Срібним снігом обсипані скроні,
На лиці павутиннячко в'ється,
І тремтять мозолясті долоні,
Лиш душа молода зостається.
 
Пам'ятаєшь, як ми зустрічали
Із тобою ті зорі ранкові?
Коли гори навколо мовчали,
Лиш стрічались вуста малинові.
 
А на голови падало листя,
Ось таке, як тепер, золотаве.
І волосся було не сріблясте,
А, як яснеє літо, русяве.
 
Стільки літ…

 
 

Милуються в річці Купальськії зорі,
Чекають, коли вже прийдуть
Й розпустять дівчата шовковії  коси,
Грайливі віночки сплетуть
 
І пустять між верби на воду гойдатись
Та й долю для них віщувать.
Закохані будуть квітучую папороть
Аж до світанку шукать.

Перший сніг – неначе перша, нерозділена любов,
Полонив ще теплу землю, покружляв і охолов,
Заморозив ніжне серце, подражнився і пропав,
Не залишив їй надії, лиш пекучую печаль.
 
Не довірте, не повірте
Ніжним, лагідним вустам,
Не повірте, не довірте
Серце холоду в очах.
Стане сумно, буде важко,
Дуже гірко, тільки знай:
Там , де втрачена надія,
Там живе лише печаль.
 
Загоїться в серці рана, та й життя вперед летить.
Хтось промовить знов «кохана», й все забудеться на мить.
Та коли він закружляє за вікном - той перший сніг,
Серце знову пригадає ніжний і холодний сміх.
 
Не довірте, не повірте
Ніжним, лагідним вустам,
Не повірте, не довірте
Серце холоду в очах.
Стане сумно, буде важко,
Дуже гірко, тільки знай:
Там , де втрачена надія,
Там живе лише печаль.

Дуже гарно, Софія! Особливо колискова.

Сонечко моє Колискова до сліз розчулила, і все інше тоже дуже сильно. А з "Лише печаль" вийшла б гарна пісня Дякую

Софія, такі гарні вірші! А "Колискова" просто зачарувала.

Лєно, Олечко, Яніто, дякую, дівчатка!

Софійка! дуже гарні вірші)) 
"Колискову" переписала - буду своїм читати на нічь

Боже, София, какая красота! Твои стихи просто чудо! Ты потрясающе талантливая поэтесса, я давно знала! Спасибо! И про вуста... ммм, так ностальгично... Почему-то вспомнился первый парень и первые тюльпаны)
Спасибо!

Ірочко, Янінонька, дякую!

Зовсім мене засмущали, але все одно дуже приємно)))

Сплела я віночок з запашних квіток,
З біленьких ромашок, з синіх волошок.
З поміж них ясніє справжній маків цвіт
Й молодеє листя із зелених віт.
 
Вбрало той віночок юнеє дитя.
Як та красна квітка розцвіло маля.
Розсміялось дзвінко: «Ох, яка краса!»
З сонечком зустрілись очі-небеса.

Зелене листячко тріпочеться.
Щебече пташечка мала.
Пробігтися босоніж хочеться,
Доки не спала ще роса.
 
Спішу в широкий степ умитися.
Волосся в’ється на вітру.
Води б джерельної напитися.
Злетіти б на стрімку гору.
 
Промінням сонячним обгорнуся.
Нектар мов бджілка з віт зберу.
І серце радістю наповниться,
Що я в країні цій живу.

Дякую, Софійка! Так тепленько!

Тобі дякую, Лєночко!

Ірусю, велечезне спасибі за поетичні рядки!!!
 Отримала велечезне задоволення, просто бальзам на душу.

Дякую, Валечко! Мені дуже приємно!

Софійко, дуже гарно!!! Все стало перед очима, і веселка, і вода яка буває напередодні літньої спеки. Дякую, ніби не словом, а пензликом змалювала.

Давно не заглядала, то ж насолодилася кількома віршами.
Софіє, дуже гарно та мелодійно у тебе виходить римувати. Так тримати!

Валюшо, Янітонько, дякую!

Гарно!
Софіє, тобі по кожному святу треба пройтись - а потім збірку скласти: "Про свята - для дітей". Зворушливо та гарно вийде.